Глухівський агротехнічний інститут імені С.А. Ковпака Сумського НАУ

Історія Глухівського агротехнічного інституту імені С.А. Ковпака Сумського національного аграрного університету

Витоки історії Глухівського агротехнічного інституту імені С.А.Ковпака Сумського НАУ сягають далекого XIX століття.

Буржуазні реформи 1860 – 1870-х років у Російській імперії прискорили соціально-економічний розвиток усієї країни, в тому числі і Глухівщини.

На той час у Глухові та районі працювало понад 20 цукрових та винокуренних заводів, більшість з яких належали добре відомому в дореволюційній Росії цукрозаводчику та меценату, Таємному раднику–Ніколі Артемовичу Терещенку.

Для роботи на цих заводах потрібні були кваліфіковані робітники, які б володіли навичками роботи на сучасних, як для того часу, станках та машинах. Ураховуючи те, що навчального закладу, в якому б готували саме таких спеціалістів у Глухові ще не було, мешканці міста звернулися з проханням про допомогу до свого відомого земляка.

Знаменитий глухівчанин, який присвятив благоустрою рідного міста все своє життя та значну частину коштів, погодився, але при цьому поставив дві умови: по-перше, щоб училищу було присвоєно його ім'я, по-друге – після закінчення навчання половину випускників закладу направити працювати на його заводи.

Мешканці погодилися з цими умовами – і в середині 1898 року Нікола Артемович за власні кошти придбав приміщення колишніх військових казарм (зараз це навчальний корпус №1). Маючи великий влив на місцеві органи влади, Н. Терещенко зробив усе, щоб прискорити відкриття училища.

14 січня 1899 року Департамент Державної економії Держради в Міністерстві освіти прийняв постанову про заснування ремісничого училища: "Заснувати з 1 липня 1899 року в м.Глухові Чернігівської губернії ремісниче училище імені Таємного радника Н.А.Терещенка".

Розпочалися роботи з переобладнання казарм під навчальний корпус училища. Необхідним інвентарем були обладнані аудиторії, кабінети, майстерні з механічним і столярно-модельним відділеннями, бібліотека.

Для навчання учнів запросили сім викладачів різного профілю, для яких Нікола Артемович придбав під гуртожиток будинок на Веригіно (окраїні Глухова).

У вересні 1899 року проведено перший прийом юнаків до училища.

Попечитель Київського учбового округу повідомляв 9 жовтня 1899 року Міністру освіти:

"22 вересня цього року почались заняття в Глухівському ремісничому училищі імені Таємного радника Н.А.Терещенка при 32 учнях".

Учнями закладу були діти простих глухівчан, які платили за навчання своїх дітей по 7 крб. за півріччя.

Навчальний процес в училищі здійснювався у двох приміщеннях (сучасний корпус №1). На другому поверсі навчального корпусу знаходились три аудиторії, викладацька, актова (молитовна) зала, кабінети фізики і креслення. На першому поверсі були допоміжні приміщення, а також карцер для порушників дисципліни.

На першому поверсі іншого навчального корпусу розташовувались слюсарно-токарні, на другому – столярно-модельні майстерні.

Значну увагу в училищі приділяли вивченню фізики, паровим котлам і машинам, технології металів, металорізальним станкам та кресленню.

Окрім того, вивчали російську мову, математику, геометрію, технологію дерева, малювання з натури, рахівництво. Навчально-виховний процес, в першу чергу, був направлений на формування в учнів практичних навичок роботи на виробництві.

Цікавим видається тогочасний графік занять. Так, теоретичні заняття в училищі проводилися щодня з 8.30 до 12.00 години. З 12.00 до 14.00 годин була перерва, з 14.00 до 18.00 –робота в майстернях. Навчальний рік в училищі тривав з 15 серпня по 1 травня з перервою на Різдвяні свята (25 грудня – 7 січня). Екзамени з навчальних дисциплін складали у травні. З 1 травня по 15 липня учні працювали в майстернях для формування практичних навичок зі спеціальності. Протягом усього періоду навчання учні разом з викладачами регулярно відвідували цукрові і винокуренні заводи Глухівського повіту, які належали Н.А.Терещенку.

Перший випуск семи майстрів слюсарно-механічної справи відбувся у липні 1902 року. Всіх випускників було направлено на заводи Хутора Михайлівського та Свеси.

У дореволюційні часи було 16 випусків студентів. Атестати майстрів слюсарно-механічної чи столярно-модельної справи одержали 446 випускників ремісничого училища. Всі вони працювали на цукрових і винокуренних заводах, інших механізованих підприємствах Чернігівської губернії механіками, машиністами, токарями, слюсарями, столярами-модельщиками та ін.

Ішли роки, відбувалися зміни в економічному та політичному житті країни, а разом з ним розвивався і навчальний заклад. У 1913 році його було реорганізовано в 4-класне ремісниче училище вищого типу, яке проіснувало до 1917 року.

Бурхливі історичні події 1917 року, громадянська війна, остаточний прихід на територію України більшовиків викликали чергові реорганізації навчального закладу.

У 1919 році Глухівське ремісниче училище було перетворене в професійно-технічну школу з 3-річним терміном навчання, де готували техніків-механіків з холодної обробки металів. При школі існувала кустпромшкола з підготовки ремісничих кадрів для сільськогосподарських підприємств.

Серед випускників тогочасного закладу були учні, які в подальшому стали визнаними науковцями, військовими.Так, у 1924 році профтехшколу закінчив О.І.Мальчевський, (у майбутньому – генерал-лейтенант Радянської Армії), 1926 р. – М.Ф.Сухаренко (двічі Герой Соціалістичної праці, лауреат Державної премії), Ф.Ф.Опадчий (Герой Радянського Союзу, заслужений льотчик-випробувач СРСР), 1927р. – Г.Л.Хіміч (Герой Соціалістичної праці, лауреат Державної премії, доктор технічних наук, головний конструктор заводу "Уралмаш").

Масове створення на початку 30-х років минулого століття колгоспів, радгоспів і МТС, оснащення їх новими вітчизняними тракторами, автомобілями та складними сільськогосподарськими машинами вимагало підготовки висококваліфікованих спеціалістів для сільського господарства.

Тому, в 1929 році профтехшкола була знову реорганізована, цього разу – в Глухівський технікум механізації сільського господарства з чотирирічним терміном навчання для підготовки техніків-механіків сільського господарства. Перший набір 1929 року склав 90 чоловік.

З 1930 по 1941 рік технікум закінчили 660 техніків-механіків та 50 техніків-технологів з первинної обробки коноплі, які працювали механіками в колгоспах, радгоспах, МТС.

Наступна сторінка історії навчального закладу пов'язана з трагічними 40-ми роками.

У червні 1941 року державні екзамени склали всі 92 випускники технікуму. Однак, мрії про щасливе майбутнє були зіпсовані війною.

Пустими залишилися навчальні аудиторії й майстерні. Сотні учнів, випускників та викладачів закладу воювали з ворогом на фронті, у партизанських загонах, в підпіллі. Робота технікуму припиналась на два роки.

Під час фашистської окупації Глухова (7.09.41р. – 30.08.43р.) заклад був пограбований фашистами, а його навчальні корпуси, бібліотека, майстерні зруйновані, цінне обладнання вивезено до Німеччини.

Нанесений окупантами технікуму збиток складав, у післявоєнних цінах, 825 тис. крб.

Після звільнення Глухова, 30 серпня 1943 року, військами 60-армії під командуванням генерала І.Д.Черняхівського, в технікумі почались відновлювальні роботи.

У жовтні 1943 р. до технікуму прибув заступник директора з навчальної роботи, М.І.Майський, якого наказом №164 від 26.10.1943 р. Народний комісаріат земельних справ України призначив першим післявоєнним директором навчального закладу. Цим же наказом передбачалось розпочати заняття з 15 грудня 1943 року.

Глухівський технікум механізації сільського господарства був одним з перших технікумів України, що розпочав свою роботу у час, коли ще точилися жорстокі бої з ворогом на території України.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни, до зруйнованого ворогом технікуму, в 1945 році повернулось багато його учнів і викладачів, демобілізованих із лав Радянської Армії. І вже у травні 1945 року Наркомат земельних справ України прийняв постанову про відкриття в Глухівському технікумі нового відділення – електрифікації сільського господарства.

Незабаром (1949 р.) було відкрито заочне відділення для підготовки техніків-механіків, пізніше (1958р.) – для підготовки техніків-електриків. За кожною спеціальністю приймали по 90 чоловік.

Через вісім років відкрили відділення гідромеліорації, в 1967 р. – механізації гідромеліоративних робіт.

У грудні 1970 року на посаду директора технікуму призначено Льва Григоровича Рябого, за ініціативою та під керівництвом якого був розроблений перспективний план розвитку технікуму.

За розробленою програмою передбачалось будівництво навчально-лабораторного і громадського корпусів, гуртожитків для учнів, їдальні, житлових будинків для викладачів, навчальних полігонів, нових кабінетів та лабораторій, стрілецького тиру й інших об'єктів. Цей план був успішно втілений в життя протягом 70-х–80-х років.

З 1971р. почало свою роботу відділення промислового та цивільного будівництва, яке пізніше було перейменовано на відділення сільськогосподарського будівництва, згодом – будівництва та експлуатації будівель і споруд.

У 1991 році навчальний заклад став політехнікумом ім. С.А. Ковпака. Через три роки (1994) його було реорганізовано в Глухівський агротехнічний коледж ім. С.А. Ковпака. Ім'я відомого партизана закладу було присвоєно ще в 1968 році.

На кінець XX століття припадає відкриття наймолодших відділень: у 1997 р. було відкрите відділення бухгалтерського обліку, в 2001 р. – організації виробництва.

З 2002 року посаду директора коледжу обіймає випускник закладу, кандидат сільськогосподарських наук, Анатолій Васильович Литвиненко, який успішно продовжує справу своїх попередників: велику увагу приділяє зміцненню та модернізації матеріально-технічної бази, комп'ютеризації навчального процесу, створенню належних побутових умов для студентів, запровадженню в навчальний процес сучасних інноваційних педагогічних технологій. Саме під керівництвом Анатолія Васильовича відбулися останні зміни: 2003 року Глухівський коледж став структурною ланкою Сумського національного аграрного університету. Цього ж року розпочали готувати молодших спеціалістів-фінансистів, з 2005 року – фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр. Уже через чотири роки було відкрито нові спеціальності – "Організація та регулювання дорожнього руху" та "Обслуговування комп'ютерних систем і мереж".

З 2012 року у навчальному закладі готують фахівців спеціальності «Виробництво і переробка продукції рослинництва».

12 вересня 2012 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №662-р на базі коледжу було утворено Глухівський агротехнічний інститут імені С.А. Ковпака Сумського НАУ.

Історія навчального закладу є надбанням багатьох поколінь співробітників та студентів.

Творимо історію разом!